Великий скарб Полтавщини

Понад 100 років тому, двоє малих пастушків із Полтавщини знайшли золото та срібло болгарського хана Кубрата, вага знахідки становила 75 кг.

У Полтавській області, у звичайнісінькому селі Мала Перещепина, 12 століть зберігалася одна з цінних знахідок, дорогоцінний скарб Середньовіччя у Східній Європі, і було там багато, а 25 кіло золота і близько 50 кг срібла.

Два малих пастушка, Федір і Карп, випасаючи корів на околиці Малої Перещепини, на початку літа 1912 року стали відомі на весь світ.

За розповідями Карпа Маджари, він загрався і однією ногою повністю провалився в пісок, але коли старший Федір допоміг Карпові вибратися з ями, хлопчики побачили, що його нога була в золотому глечику.

Догравши до кінця дня на природі, хлопчики, прив’язавши до раритету мотузку, потягли її додому. Побачивши це у дворі, отець Карпа дуже злякався, вирішивши, що хлопчики пограбували церкву.

Але коли вони принесли знахідку священикові, батько заспокоївся, оскільки священик запевнив, що це було не церковне начиння.

Місце, де Федір і Карп знайшли золотий глечик, вже наступного дня перетворилося на місце масових розкопок. За кілька днів до Малої Перещепини приїхали місцеві історики з Полтави, а також міста Санкт-Петербурга та всіх знахідок зникли. Частина знахідок зберігалася у місцевій канцелярії, а деякі знахідки вже доводилося збирати у людей вдома.

За розповідями старожилів, після розкопок скарбу люди в селі розбагатіли. Дехто зміг і будинок збудувати, замінити дах, купити корову.

Бабуся з цього села розповідала, що в дитинстві вона мала улюблені блискучі залізки, якими вона грала. Навіть зараз селом гуляє від покоління до покоління легенда про золоту карету, яка була втоплена людьми в болоті, аби не віддавати до Ермітажу. За нею чорні археологи не раз приїжджали до села у нових пошуках.

За знахідку хлопчики отримували гідну, на той час, «довічну пенсію». Газета “Маяк”, за травень 1913 року, написала, що за знахідку Археологічна комісія виплатила полтавському губернатору 45 тисяч рублів, ці гроші були поділені порівну між сільрадою та пастухами.

Про Федора відомо, що в час війни він був поліцаєм, а після війни втік разом із німцями, а Карп пройшов Громадянську та Велику Вітчизняну війну. Останнім часом жив у Полтаві та у 1965 році колективом студії ім. Довженка вже востаннє побував у рідному селі, де знімали документальний фільм про знахідку століття.

У Москві проживає донька Карпа Маджари, Світлана та його онук Дмитро, а у місті Полтаві – діти молодшого сина Олександра. За словами родичів Карпа Івановича, він мав важке життя. Під час війни, при спробі кинути гранату, вона вибухнула біля його тіла, заплутавшись у шинелі. Після складної операції Карпу видалили частину шлунка. Він отримав квартиру в обласному центрі (Полтаві) завдяки знахідці дитинства. Помер Карп Маджар наприкінці 1960-х.

Історики з усього світу вивчали походження знайдених коштовностей близько 70 років. Визначити дату скарбів полегшили знайдені скарб кілька монет візантійських імператорів, але це середина VII століття нашої ери.

Візантійські, перські, грецькі коштовності, на думку вчених, накопичувалися з часом, одні були подарованими, інші дісталися у бою як трофеї, а деякі просто покупками. Професор із Баварської академії, доцент Йоахім Вернер, лише у 1980-х роках дійшов до істини. Він довів, що у сипких дюнах Малої Перещепини поховали засновника Великої Болгарії хана Кубрата, а посуд та прикраси – частину поховання.

Два дуже цінні золоті сервізи, які налічували по 12 судин кожен, були покладені в могилу померлого. Там були келихи та глечики для вина, тарілки для фруктів, а також вази. Поруч були браслети, намиста, пряжки із нанесеними аплікаціями для поясів.

Але найбільш вражаючою знахідкою став меч, який, як передбачається, хан отримав у подарунок від візантійського імператора і в свою чергу друга.

А цінним доказом походження скарбу стали три золоті кільця, на яких було вигравіровано монограми з іменами господарів – Кубрат та Орган. А на одній із поясних підвісок нанесено родовий знак Кубрата – тризуб, це той, який пізніше і став емблемою київських князів та гербом України.

Невідомо чому і з яких причин хана Кубрата поховали під Полтавою, але в багатьох джерелах говориться, що Полатава, а раніше Болтвар, була улюбленою резиденцією хана. А відсутність будь-яких знаків на його могилі свідчить лише про те, що сини Кубрата намагалися вберегти та сховати скарби від грабіжників та розкрадачів. Так воно і вийшло, понад 12 століть коштовності зберігалися у сипких пісках Полтавщини.

Болгари одразу ж приїхали в Україну, як довідалися, де лежав засновник Великої Болгарії. На тому місці, де було знайдено скарб, стоїть новий пам’ятний знак на честь Кубрата.

Кілька років тому болгари побували в Малій Перещепині і написали листа, запиту до президента Росії Володимира Путіна, де йдеться про повернення артефактів, які зберігаються в Ермітажі.