Коп на городі в Черкаській області
Передмова копача. Поїхав я на батьківщину з Києва до Черкаської області. Приїхавши додому, ми заночували у батьків дружини. На моєму автомобілі була реклама: «Продаж металошукачів». Вранці до мого тестя прийшла жінка, щоб відремонтувати тюнер, і побачила цю рекламу. Вона запитала про неї у тестя, і він повідомив, що цим займаюся я.
Тоді вона розповіла, що живе в сусідньому селі. Коли вони заселялися у свій будинок 30 років тому, то вже в перший рік орали город для посадки овочів і помітили в землі кілька великих монет, але не знали, з якого металу вони були. Щороку, працюючи на городі, вони знаходили монети різних розмірів.
Розповівши цю історію, жінка запитала, чи не зміг би я приїхати до неї та походити з металошукачем по її городу. Тесть відповів, що ми приїдемо наступного дня, оскільки я ще спав.
Прокинувся я через кілька годин, і тесть переповів мені цю історію. Коли я її почув, то був готовий їхати тієї ж миті, не відкладаючи на завтра. Зібравши Minelab X-Terra 705 та пінпоінтер Mars MD, ми вирушили до тієї жінки.
Лише розпочавши пошук, Minelab X-Terra 705 показав на дисплеї число 42 і видав чіткий сигнал.
Коли ми приїхали, вона була на подвір’ї. Переодягнувшись і зібравши металошукач, ми пішли на город. Вона показала місця, де вони знаходили монети. Копнувши в тому місці, ми виявили монету. Господиня городу одразу ж її помила. Це виявилася деньга 1748 року.
Тоді в мене серце забилося швидше — я зрозумів, що буде цікаво. Протягом наступних 20 хвилин я знайшов ще дві деньги приблизно тих самих років. Не обійшлося й без сміття: дротинок, уламків ложок і виделок.
Перший великий сигнал
Наступний хороший, чіткий сигнал металошукач почав показувати на рівні 46–48. У мене навіть не було думки, що на позначці 48 може трапитися якась монета, але виявилося, що це все ж таки монета, та ще й немаленька — п’ятак Єлизавети 1759 року. Хоча стояла спека, після цієї знахідки в мене ніби відкрилося друге дихання, і пошуки продовжилися з новим запалом.
Після п’ятака трапилося ще близько чотирьох денег. Сигнали були схожими: 40, 42, 44. І тут знову цей дивовижний сигнал на 46–48. Викопую — а там п’ятак 1764 року часів Катерини II. Після нього знайшлося ще чотири деньги.
Далі металошукач уже мовчав. Я обійшов город і праворуч, і ліворуч, навіть трохи захопив сусідські ділянки, але більше нічого не було. Усі знахідки траплялися приблизно в тих межах, де раніше знаходила монети господиня городу.
Висновок
Мій висновок такий: там був закопаний глечик із монетами або вони зберігалися в якомусь полотняному мішечку чи загорнуті в тканину. Якби на тому місці колись стояла стара хата, то знаходилося б значно більше різноманітних побутових предметів і сміття. Але сміття було зовсім небагато. Найімовірніше, коли господарі заселилися і почали орати город, вони зачепили цей скарб, а монети поступово розтягнулися по ділянці протягом наступних 30 років.
Усі знайдені монети господиня віддала мені. Коп був чудовий: море задоволення, гарні знахідки й при цьому не надто багато витраченого часу.